«Інститут шляхетних убивць» Валерії Малахової
У підлітковому фентезі «Інститут шляхетних убивць» розповідається про безпечний на перший погляд навчальних заклад для дівчат, у стінах якого відбуваються загадкові вбивства.
Для допомоги у пошуку злочинця залучають демоницю з непростим минулим, яка займає тіло однієї з жертв Душокрада. Ось тільки норовлива чужинка відрізняється характером від справжньої Таліни, душа якої досі не залишила тіло. Чи зможе вона порозумітися з тією, кого нарекла Ліною?
Книга читається швидко, вона доволі атмосферна. В ній йдеться про такі важливі речі, як протидія булінгу, дружба та вміння захистити себе в будь-якій ситуації.
Сюжет твору не новий. Історію співіснування двох різних особистостей в одному тілі яскраво описала у своїй «Господині» Стефані Маєр. Попри це, мені було цікаво спостерігати за зародженням дружнього взаєморозуміння між головними героїнями.
Книга досить динамічна, хоча, на мій погляд, ближче до фіналу динаміка дещо сповільнюється. Щодо детективної лінії, то все починалося доволі багатообіцяюче, проте у підсумку вона вийшла не надто виразною, поступившись чільним місцем іншим сюжетним лініям.
Якщо побут та взаємини між ученицями інституту описані детально, то мені дещо забракло подробиць в описі фентезійного світу. Неологізми на зразок «ек’є», «ер’я», «адорувачки» - цікава авторська знахідка. Але, на мій погляд, цього недостатньо, щоб зробити світ, в якому живуть та діють герої достатньо зримим та живим.
А ще мені сподобалося те, що у книзі присутній тонкий гумор. Досить кумедною вийшла сцена, в якій Ліна намагалася написати поезію, яка б сподобалася викладачці:
«А тепер час трагедії:
Та ось мене пронизав біль –
За литку раптом дряпнув кріль!»
Окрім дотепів у книзі не бракує цитат про важливе, які запам’ятовуються:
«Поки люди не навчаться тому, якою є справжня любов, демони перемагатимуть».
Авторка Олена Волинська, переможниця в номінації «Вибір кураторки» 2023