«Лазарус» Світлана Тараторіна

До книги «Лазарус» Світлани Тараторіної я підходила з обережністю, тому що зазвичай обираю для читання звичайні людські драми замість фентезі. Та це був той випадок, коли я зробила свій вибір за обкладинкою – мені дійсно було цікаво, які історії ховаються за цією стильною палітуркою з жахаючим змієм та естетичним кольоровим зрізом від видавництва Vivat. 

Книга поділена на шість містично-детективних історій, які пов’язані одна з одною, але все ж кожна з них має свою розгадку. Головний герой Тюрин Олександр Петрович – чиновник з особливих доручень, підполковник тридцяти трьох років. Події відбуваються в альтернативному Києві 1913 року. Тут його називають столицею Межі – території, на якій поруч живуть люди і нечисть. Історія починається з того, що Тюрин повертався до столиці Імперії і його потяг через прикру випадковість застряг в Києві. Місцеві правоохоронці просять Олександра допомогти їм розплутати справу про вбивство хлопчика Андрія Ющинського. Цікаво, що в 1913 році в Києві дійсно був судовий процес, у ході якого перед судом постав Менахем Бейліс, помилково звинувачений у ритуальному вбивстві учня підготовчого класу Києво-Софійського духовного училища, 12-річного Андрія Ющинського. (Додатково почитати про цю справу можна у книжці «"Справа Бейліса": київський вимір» від видавництва «Дух і літера».) 

Звичайно, в реальному світі обійшлося без нечисті, але такі відсилки до справжніх подій та згадки київських вулиць і пам’яток наповнюють світ «Лазаруса», роблячи його об’ємним та цікавим для дослідження. 

Книгу «Лазарус» не прочитаєш за один день. Для цього вона занадто насичена персонажами та їх історіями. В новому виданні окрім додаткової інформації з дійовими особами є ще й словник нечисті, у який можна підглянути, щоб ближче познайомитися з класифікацією людиноподібних. У книжці вам зустрінуться гмури, водяники, мавки, чорти, відьми, упирі, вовкулаки, лісовики та інші цікаві істоти зі своїми особливостями. Мені було важко емоційно під’єднатися до героїв, під час читання я відчувала себе стороннім спостерігачем, який на відстані слідкує за розвитком подій. Та книга «Лазарус» чудово відволікає від страшної реальності сьогодення і занурює у менш небезпечну для нас фантазію. Найслабшою, на мій погляд, є друга справа, тому я раджу не зупинятися на ній, а продовжити читання, бо далі книга стає більш захоплюючою і цікавою. 

З кожною наступною справою конфлікт людей і нечисті загострюється все більше, по Києву поширюється невідомий вірус, а з київських нетрів ось-ось має відродитися стародавній Змій. 

Фанатам жахастиків і містики, що полюбляють історії Говарда Лавкрафта, обов’язково варто звернути увагу на цю книжку, адже вона є гідним прикладом українського фентезі. 

Авторка: Євгенія Бабенко, переможниця премії 2024 в номінації «Вибір читачів»