«Мертва жива вода» Світлани Кострикіної. Моральні аспекти журналістики та розслідування зникнення
«Всі ніби перегорнули сторінку й живуть далі, одна я не можу. і зробити теж нічого не можу», — таке повідомлення пише головна героїня іншому персонажу, пропускаючи розділові знаки й великі літери. І так будуватиметься сюжет роману, адже все сталося саме через те, що Майя не змогла залишитися байдужою після зникнення колеги. «Мертва жива вода» розпочинається з фіналу: уже колишня журналістка Майя прямує на співбесіду, щоб отримати нову роботу. У розмовах виринає кілька натяків на події, що призвели до цього й на загадкову напарницю головної героїні. Після цієї сцени читач потрапляє до початку.
Майя — журналістка, що працює на телевізійному проєкті «Всупереч строку давності». Проєкт займається розкриттям старих або «глухих» кримінальних справ, задля того щоб відновити справедливість для тих, хто був несправедливо засуджений або ж чию справу не довели до кінця. Початок книжки зображає робочі будні журналістки та знайомить читача з її колегами й героями програм.
Рутину на проєкті порушено щойно стає відомо що зникла інша журналістка програми, Рита. Майя, хоч і не була зі зниклою подругами, береться за власне розслідування щоб знайти колегу. З цього моменту, іноді непомітно для читача, починає змінюватися все, до чого звикли персонажі.
Весь сюжет «Мертвої живої води» пронизаний темою моралі в роботі над кримінальною програмою. До зникнення Рити Майя цілковито впевнена, що перебуває на своєму місці, а керівник проєкту постійно запевняє працівників, що вони роблять добру справу й допомагають людям. Та коли головна героїня починає розслідувати зникнення напарниці, застосовуючи маніпуляції над людьми поза роботою, вона поступово занурюється у внутрішній конфлікт щодо того, чи правильно все робить. Майя показує читачу два образи: професійний, що ставить роботу та успіх проєкту понад усе, не зважаючи, як поводиться з людьми; та суто людський, емпатичний, що пам’ятає про почуття іншої людини й натякає, що, можливо, Майя дещо робить неправильно.
Якщо на початку історії вона була впевнена, що робота над програмою — її покликання, усе її життя, то згодом поступово починає сумніватися в цьому. Та в розслідуванні зникнення Рити Майя так само спочатку намагається впевнити себе, що має ціль, що розуміє, чому робить це, і що все відбувається по-справжньому. І так само згодом починає сумніватися, хоча й усе ще доводить собі важливість справи.
Також роман зображає професійну деформацію журналіста, що працює на подібному проєкті. У побутовому житті, прочитаних книжках, нових знайомствах журналістка бачить сценарії для нових випусків програми.
Із розслідуванням зникнення Рити історія набуває ознак детектива та трилера. Детективна складова проявляється в розслідуванні щодо зниклої, адже Майя розгортає повноцінне розслідування, опитуючи тих, з ким спілкувалася Рита, відвідуючи інше місто тощо. Ознаки трилера не так помітні в тексті, при цьому сюжет усе одно тримає читача в напрузі. До цього доєднано дещо містичні елементи: чим далі заходить розслідування, тим більше Майя вдається до параної. Їй здається, що хтось за нею слідкує, звичайні речі вона інтерпретує як загрозливі.
Окрім головної героїні Майї, у «Мертвій живій воді» є багато другорядних персонажів. Деякі з’являються епізодично, щоби рухати сюжет, а деякі, як колеги, подруга або знайомі Рити, присутні в сюжеті постійно. Вони прописані не гірше за головну героїню, адже майже кожен персонаж має другорядну сюжетну лінію. Через своїх персонажів авторка говорить про вихід із нездорових стосунків, страх переходу до життя в шлюбі, бажання піти з роботи й облаштувати власну справу тощо.
Окремої уваги заслуговує Рита, через яку й закрутився весь сюжет. Вона — майже протилежність Майї, про що часто згадує головна героїня, і саме через це Рита й потрапила в обставини, через які зникла. Також, після свого зникнення, вона часто виринає в розмовах персонажів, у думках Майї, яка згадує колегу в офісі, під час роботи з героями програми та навіть у побуті. Авторка пов’язує Риту із тематикою моря, пов’язуючи її образ із сувеніром-корабликом, рибкою, що живе в офісі проєкту. Навіть на розлитий напій Майї Рита відповідає: «Трохи моря не завадить». І, врешті, роман, сюжет якого розгортається навколо її зникнення, отримує назву «Мертва жива вода».
Зокрема читача може зацікавити стиль авторки. Світлана Кострикіна використовує в тексті велику кількість деталей та порівнянь, що часто знижує напругу в сюжеті. При цьому порівняння авторки пов’язане з нещодавніми сюжетними подіями, які пережила головна героїня. Наприклад, якщо в кав’ярні Майя замовляла собі какао, то через кілька сторінок авторка застосує цей напій як порівняння з об’єктом, про який ідеться. При цьому авторський стиль залишається легким для сприйняття, тож ускладнювати розуміння читачу може хіба що велика кількість епізодичних персонажів.
«Мертва жива вода» має чималий обсяг, та авторка не тримає читача в постійній напрузі. Динамічне розслідування часто переривається домашніми справами головної героїні, робочою рутиною (де найбільше пояснено як працює сфера журналістики та процес створення телевізійного проєкту), походами в кав’ярню за розмовами з друзями та знайомими. Це додає історії об’єму й сповільнює сюжет, але при цьому дає читачу необхідні «перерви» від сюжетних поворотів та розслідувань.
Світлана Кострикіна також створила локації для подій, що запам’ятовуються. Події розгортаються в цілком «буденних» місцях: офіс, заклади, квартири тощо. Тож, щоб залишити їх у пам’яті читача, авторка додає яскравих деталей та іноді вдається до розлогих описів. Так, наприклад, офіс керівника Майї запам’ятовується завдяки стелажу з дивною колекцією предметів. А саме місто, адже більшість подій відбувається в Києві, запам’ятовується спокійним та сонним. Сюжет охоплює холодні пори року, ближче до фіналу авторка часто описує сніг, зокрема як попіл, що падає з неба.
Тож «Мертва жива вода» Світлани Кострикіної — це холодний та похмурий Київ із затишними квартирами та закладами, напружене розслідування зникнення, розкриття того, як може працювати телевізійна програма. Та, поза цим, шлях самої Майї від ілюзій щодо себе та роботи до розуміння, як насправді вона хоче жити та працювати.
Авторка: Наталія Заруднюк, переможниця премії 2024 в категорії «Вибір книгарні»