«Необрана» Олени Шпигоцької: життя продовжується, навіть якщо ти його не до кінця розумієш
«— Як це — бути магом?
— Як і людиною. Завжди по-різному».
Події «Необраної» розгортаються в сучасному Івано-Франківську, де читач знайомиться зі старшокласницею Софією. Її незвичайний вчинок призводить до ще більш незвичайних подій: дівчина лізе на дах багатоповерхівки щоби зробити фото й вразити цим хлопця, до якого має симпатію. Зав’язкою стає те, що Софія падає з даху й дивом лишається живою. Лишень дещо для дівчини змінилося — вона почала бачити дивних і вороже налаштованих створінь, яких не помічають інші.
«Необрана» — це міське фентезі, тож персонажі функціонують у справжніх локаціях, до яких авторка додала дещо фантастичне. Це нещастимці, що харчуються негативом людей, шкодячи їм при цьому, а також мисливці, що нещастимців знищують. Івано-Франківськ постає містом, у якому відбувається конфронтація нечисті й мисливців, що не є новим для фентезі, але вдало використано й описано авторкою.
Після того як ледь не загинула, Софія стає персонажем, що відкриває «світ у світі», нову для себе сторону реальності, яку їй ніхто не поспішає пояснювати. Саме через це роман має таку назву, адже Олена Шпигоцька створила образ, протилежний клішованому обраному персонажу. Софію застерігають, що вона випадково почала бачити нещастимців, що їй не можна подаватися в маги й поринати в нововідкритий світ. Але дівчина ще й десятикласниця з проблемами вдома та в школі, що, доторкнувшись до нової реальності, намагається романтизувати її, знайти вирішення своїх проблем у цьому, хоча й не без певного остраху перед новим та невідомим: «В якийсь момент те, що сьогодні відбулося, перестало вкладатися в межі нормального. Неіснуючі потвори не кусають людей до крові». Адже, ще нічого не знаючи про нещастимців, Софія вже розуміє, що вони приносять шкоду, і роздумує над тим, чи продовжуватиме бути спостерігачем, чи спробує вдіяти щось. Згодом це стане рушієм багатьох конфліктів у сюжеті, тому що дівчині буде важко триматися осторонь.
«Необрана» — це також про віднайдену родину. Софія з’ясовує про нещастимців більше, коли потрапляє у квартиру, де живе родина, кожен член якої не рідний іншому кровно. В родину мисливців, що опікуються одне одним, але не поспішають приймати її до себе. Та покинути теж не можуть, як і зовсім нічого не пояснити дівчині.
Саме від нових знайомих Софія дізнається, наскільки небезпечними можуть бути нещастимці. Що мисливці мають бути сильними духом людьми, щоб не зійти з розуму від того, з чим зіштовхуються. І про те, що мисливці — це люди, що побували на порозі смерті і яким нема чого втрачати. У цьому аспекті авторкою проговорено тему самогубства, без графічних чи тригерних деталей.
Надалі сюжет рухають питання чи залишиться Софія в новій реальності й чи зможе стати однією з мисливців, що робитиме коли треба буде рятувати своє життя або життя іншої людини й чи зможе протистояти страху. Адже саме цим можуть бути нещастимці — втіленням людського страху та інших яскравих негативних емоцій. Це створіння, що ніби зроблені з тіні, у яку затягують людину. І як у психологічному аспекті, так і в фантастичному, зображеному в «Необраній», дуже мало людей може протистояти такій тіні. Мисливці в романі зображають бажану для багатьох спробу почати життя спочатку, цілковито стерти минуле й отримати нову ціль. Спробу, тому що на ділі виходить, що минуле не можна відкинути й забути, воно все одно просочується як у побут, так і в сутички з нещастимцями.
У цьому й особливість персонажів Олени Шпигоцької. Головні герої зображені контрастними. Так, наприклад, найжахливішу правду про мисливців та нещастимців Софії проговорює найлегковажніший, на перший погляд, персонаж. Подібний контраст можна помітити й у побудові сюжету, де домашня рутина, відвідування школи й проблеми в особистому житті перемішані зі смертельною небезпекою від нещастимців та полюванням на них.
Попри тяжкі теми, роман чудово підійде підлітковій аудиторії. Софія втрапляє в пригоди, але при цьому не полишає свій побут, де є складні стосунки з батьками, сварка з найкращою подружкою та ідеалізований образ хлопця зі школи, який руйнується коли Софія зустрічає інший любовний інтерес, у спілкуванні з яким авторка діями демонструє різницю між двома симпатіями дівчини. Романтична лінія в книжці — один з осередків затишку, поряд із квартирою мисливців та описами авторки.
Сюжет «Необраної» побудований на активних діях, полюванні, сутичках та конфліктах як з людьми, так і з нещастимцями. При цьому наявний ще один рівень, психологічний, де зображено прийняття нової частини реальності, себе самого та своїх страхів.
А також це історія зі своєрідним стилем, що залишиться в пам’яті. Образи й описи легко сприймати й запам’ятовувати. Але, крім цього, в пам’яті обов’язково залишаться образи типу «пам’ятної скляночки», куди головна героїня хотіла б зібрати похвалу від об’єкта симпатій.
Тож, «Необрана» Олени Шпигоцької — це сюжет, що активно рухається, при цьому показуючи читачу, що навіть у світі, який не можна зрозуміти до кінця, і який може поставитися до тебе вороже, можна видихнути й жити.
Авторка: Наталія Заруднюк, переможниця премії 2024 в категорії «Вибір книгарні»