«Скриня Ґріммів», Ксенія Шпак

Мабуть, найкраще і водночас найсумніше в «Скрині Ґріммів» — те, наскільки сюжет близький і знайомий. Це історія про пригоди, магію, боротьбу зі злом, підліткову закоханість, але не тільки.

Це історія про Юлю, яка через повномасштабне вторгнення змушена покинути рідне Запоріжжя і шукати прихистку на Тернопільщині. Нове середовище привітне, та все одно чуже. Вона далеко від дому, відірвана від звичного порядку, насторожена до нових знайомих і обставин. Для героїні художнього твору все це — хороше тло, прописані характер і передісторія. Для багатьох сучасних дітей і підлітків — сумна реальність.

Попри такі вихідні дані, «Скриня Ґріммів» — бадьора, цікава, пригодницька. У ній сплелося багато моїх літературних слабкостей — мальовнича Тернопільщина, приємні герої, обігравання казкових сюжетів. Український контекст, зрештою — я обожнюю фентезійні історії в рідному сетингу.

Бережани змальовані так, що хочеться негайно купити квиток і прогулятися згаданими вуличками й місцями, простежити маршрути героїв. Головне — не торкатись дивних скринь!

Окремо варто відзначити персонажів. Тут переконливі підлітки, яким, окрім усілякої нечисті, дошкуляють і звичні проблеми, а на додачу є мила романтична лінія. Навіть кілька — за перипетіями стосунків нової Юлиної подруги мені було не менш цікаво спостерігати, ніж за героями першого плану.

Вони не можуть порозумітися з батьками, ніяково почуваються в новій компанії, переживають за майбутнє, віддаляються від старих друзів і зближаються з новими людьми.

Мені особливо припало до душі, що Юля самовиражається через макіяж. Мейк для неї — безпечна зона, а не спосіб комусь сподобатися чи відповідати вигаданим стандартам. Приємна деталь, яка відразу додає персонажці глибини.

Авторка використовує живу мову, з діалектними словечками і суржиком, зі скороченнями й англіцизмами. Буде цікаво перечитати книжку через кілька років і простежити, як змінилася мова підлітків, адже часто фрази, що були в повсякденному вжитку ще рік тому, зараз нам здаються зовсім неактуальними. Хтось каже, такі стилістично марковані слова «зістарюють» текст, а для мене вони стають капсулою часу.

О, і про головне забула — Юля в нас відьма! Вона недавно, буквально за пару тижнів до повномасштабки, отримала магічні сили і не зовсім вміло ними користується, проте готова вчитись і пробувати різне, щоби розібратися, що за дивина починає відбуватися в Бережанах відразу після її приїзду.

Перед нами постають і класичні українські образи відьми чи домовика, і казкові сюжети. Подруга Юлі раптом відрощує коси, як у Рапунцель, банк грабують статуї ожилих тварин, а ціле місто не помічає, що в них з-під носа зникла ціла вежа.

Поєднання знайомого і нового — завжди виграшна комбінація.

Чари гармонійно сплітаються з реальністю. Фантастична складова інтригує, дає нам трохи зазирнути за лаштунки магічної України. І тому після останньої сторінки постає запитання — а що там далі? Як живуть інші відьми, відьмаки і нечисть, як функціонують ковени? Головна проблема книжки вирішується, проте перед читачами простягається ціле поле для додумування і можливостей. Сподіваюсь, авторка ним скористається та подарує нам нові історії в цьому всесвіті. 

Мені подобається, що Ксенія Шпак не боїться говорити про складні теми в підлітковій книжці — про переїзд і адаптацію, про загрозу того, що до твого дому можуть вдертися росіяни, про перехід на українську. Та варто зазначити, робить це лагідно і (майже) не тригерно. Фантастична література — це не лише ескапізм, вона може й має порушувати актуальні питання.

«Скриня Ґріммів» — не просто легка казочка, а чудова книжка, що і розважить, і викличе ностальгію за підлітковою безтурботністю, а часом і серце змусить защеміти. За фентезійною каймою ховається глибокий емоційний підтекст, який не залишить читача байдужим, навіть якщо той давно переріс вік цільової аудиторії.

Переможниця премії «Своя полиця» 2025 в категорії «Ілюзіоністи»