Валерія Савотіна «Вандалізм»
Зізнаюся, мене дуже зацікавила анотація до книги, бо мені подобається мистецтво стінопису, а в творі Валерії Савотіної «Вандалізм» йдеться саме про мурали.
Головна героїня книги, підлітка Софа, не уявляє своє життя без малювання. Але, в той же час, вона ставиться до власних творчих вмінь доволі критично, боїться відсутності хисту. Одного дня дівчина, допустивши помилку в ритуалі, випадково викликає справжню химеру, від якої отримує балончик із чарівними фарбами для графіті.
Відтоді життя Софи різко змінюється. Вона дізнається, що за допомогою муралів можна переміщатися Києвом, і що існують дивні створіння – Довгоносі, котрі полюють за митцями, які не мають власного стилю. А ще дівчині доведеться взяти участь у змаганні художників, наділених незвичайними здібностями – Дикій гонитві.
Відчуваючи невпевненість у власних силах, Софа заручається підтримкою багатьох химер, з якими укладає угоди. Завдяки цьому героїня сподівається підсилити свої здібності. Але чи їй це справді потрібно?
Вже з перших сторінок книга запрошує до пригод і пропонує читачами загадки, які дуже хочеться розгадати. Химерою чого є Лука? Ким є Химера Межі? Чому на Дані – подрузі Софи, яка понад усе мріє володіти чарами, висів замок, який сковував її силу?
Перш за все, хочу сказати, що у книзі гарно передано атмосферу Києва, є багато яскравих описів, зокрема настінних малюнків, що запам’ятовуються.
Це історія про творчість і свій голос в ній; про те, що віра у власні здібності формується не одразу, але любов до улюбленої справи завжди переважить сумніви. А ще про дорослішання, пошук життєвого шляху, дружбу, ревнощі, взаємини батьків та дітей.
Книга написана дуже легко, завдяки чому швидко читається. Її сюжет доволі цікавий та динамічний. Швидкий розвиток подій додає напруги. Але місцями він здавався мені занадто стрімким, і хотілося мати трохи більше часу для осмислення окремих епізодів твору.
Цікавими вийшли образи юної художниці Софи, її подруги Дани, яка в дечому є її повною протилежністю. А ще загадкової, вредної та суперечливої химери Луки, яка до останнього оберігає таємницю свого призначення та обожнює солодке та молочку; і таємничої Химери Межі та харизматичних художників – учасників змагання, характери яких прописані доволі виразно.
У книзі авторка детально зосереджується саме на пригодах. В той же час мені трішки забракло заглиблення у внутрішній світ героїв та інформації про них. Зокрема, досвіду Софи в малюванні, завдяки якому у неї сформувалася професійна невпевненість. А ще мені як читачці хотілося б трохи детальніше дізнатися про світ химер та їхню роботу.
Мені імпонує те, що у книзі не бракує гумору, є доволі дотепні моменти. Фінал однозначно непередбачуваний, а сюжетна лінія з батьком Дани Святославом несподівана та інтригуючи.
Окремо хочу відмітити стильне оформлення книги, ілюстрації, що вдало передають атмосферу твору і запам’ятовуються.
Також у книзі не бракує місць, які хотілося б зацитувати:
***
«Сама придумала, сама й повірила. Химери на боці химер. Люди на боці людей. Так було завжди».
***
«Який сенс у малюванні, якщо за тебе все робитимуть химери?»
***
«– Лиши щось собі. Хоча б кайф від малювання. Як ти можеш бути художницею, якщо не діставатимеш задоволення від процесу? А як ти діставатимеш задоволення від процесу, якщо не розвиватимешся? Навіть якщо не розвиватимешся, головне рухатися у своєму темпі!»
***
«Дівчина любила цей район: гуляти вуличками, розглядати старі будинки, сидіти в книгарнях, купувати квиток на останні кишенькові гроші в «Жовтень» і довго дивитися якесь артхаусне кіно, яке не до кінця розуміла. Та й чи треба його розуміти?»
Авторка Олена Волинська, переможниця в номінації «Вибір кураторки» 2023