«ВАНДАЛІЗМ» ВАЛЕРІЇ САВОТІНОЇ: МАГІЯ, ЩО НАЛЕЖИТЬ МИТЦЯМ
Софа старанно креслить на підлозі пентаграму, проводить ритуал і перед нею з’являється створіння, що обіцяє виконати будь-яке її бажання. За шоколад. Дівчина погоджується, адже хоче стати кращою в малюванні, наважитися називати себе художницею.
Головна героїня прикликає химеру — істоту з потойбіччя, яка зовсім не хоче повертатися туди, звідки її висмикнули. Софа стикається з багатьма проблемами через це: посеред її спальні в пентаграмі ув’язнена химера, що здатна за плату здійснити бажання, найкраща подруга заздрить, що дівчина отримала доступ до магії, хоча саме вона намагалася стати відьмою. Врешті, через те, як різко й необережно головна героїня занурюється в новий для себе світ, вона зобов’язана взяти участь у Дикій гонитві, змаганні для художників, що тільки розпочали роботу над власним стилем.
Усі наступні події швидко змінюватимуть одна одну. Темп оповіді сповільниться тільки після розв’язки, і така структура викликає бажання читати далі, не полишати історію, поки не дійдеш до фіналу.
Насичений сюжет супроводжує колоритний (і кольоровий) художній світ. «Вандалізм» — це низьке, міське фентезі, події якого розгортаються в Києві, місті з великою кількістю муралів, які в цій історії є магічною роботою художників. На поміч митцям можуть бути прикликані химери, розумні створіння, кожне з яких визначає свою плату й конкретні послуги, які може надати. Наприклад, існує химера знань, химера зору, деталей тощо. Та найцікавішими виявляться загадковий химера Межі й Лука, химера, яку прикликала Софа й роль якої лишається невідомою майже до фіналу історії.
Образ химери в «Вандалізмі» відмінний від того, який існує в міфології. У міфах це створіння з грецької культури, що має частини тіла різних тварин. Та якщо зазирнути в словник, можна натрапити на ще одне визначення цього слова — мрія, яку неможливо здійснити; витвір уяви. Химери «Вандалізму» — це поєднання обох визначень. Вони мають оригінальний зовнішній вигляд: очі на плечах, незвичні для людей кольори шкіри та волосся, зайві ряди зубів тощо. І покликані дати художнику те, чого дуже важко або неможливо досягнути без угоди з химерою, тобто увагу до деталей у малюнку, магічний зір, здатність підбирати потрібні відтінки. Така «форма» роботи натякає на концепт угоди з демоном із міфології, де також потрібно прикликати створіння й платити за виконане бажання тим, що воно попросить.
Окрім химер, надприродними здібностями наділені художники, які здатні переміщуватися Києвом за допомогою муралів, бачити приховані малюнки тощо. Та щойно митець заявляє про себе, щойно бере участь у Дикій гонитві, за ним ув’язуються Довгоносі — створіння, що полюють на художників без стилю й роблять їх схожими на себе, тими, хто не зміг стати митцем. Цей концепт можна сприймати суто на рівні сюжету, і тоді перед читачем розгорнеться яскрава пригодницька історія, але є ще один рівень — рефлексії не щодо мистецтва, а щодо постаті митця, зокрема авторського стилю.
Софа — багатогранна головня героїня, яка припускається великої кількості помилок, відкривши для себе новий «химерний» світ. Її розвиток прослідковується в тому, що дівчина робить із помилок висновки й не повторює власний невдалий досвід. А ще головна героїня тривожна, нездатна назвати себе художницею попри всі успіхи, яких досягла в обраній сфері. У романі постає питання про те, як легко загубити себе, коли можна «просто» укласти угоди й здобути потрібні навички. Софі доводять, що таким чином втрачається весь сенс бути художницею, будь-яке задоволення від творчості.
Софа та її найкраща подруга Дана іноді озвучують дуже неприємну правду, як одна для одної, так і для митців загалом, та те, що вони проговорюють — це надійна опора не тільки для художників, але й для всіх інших, хто дотичний до мистецтва. Авторка зачепила питання потреби в зовнішньому визнанні: якщо людина залежна від цього, відсутність позитивної реакції на її творчість гальмує подальшу роботу й розвиток, і це шкодить тільки самому митцю.
Одна з найважливіших тем, яку розкриває головна героїня — рухатися попри страх. «Що, як у своїй відвазі я спиратимуся на страх? Боятися — і все одно робити? Не вірити, що в мене вийде, — і все одно лупати сю скалу?» — так роздумає Софа. Страху приділено чималу роль у романі, він супроводжує персонажів усюди. Софа боїться, коли відкриває для себе існування химер, і через це, цілком по-людськи, приймає кілька помилкових рішень. Дана, що думає, ніби подрузі задарма дістався магічний дар, про який вона мріяла, боїться бути гіршою й не досягнути бажаного, у чому вони з головною героїнею дуже схожі, хоча й не помічають цього. Учасники Дикої гонитви, усі різною мірою, мають страх перед випробуваннями й найбільше бояться так і не віднайти авторського стилю. Врешті, художникам і химері Межі доводиться навіть трохи побоятися за безпеку Києва (і не тільки).
У «Вандалізмі» легко прослідкувати страх і його вплив на сюжет та персонажів, але важливо не пропустити, що історію логічно завершує навіть не його подолання, а достатня сміливість персонажів діяти коли боїшся.
Усі описані теми й мотиви поєднано в кульмінації та розв’язці, де авторка поступово підсумує проблематику, яку зачепила протягом сюжету.
Розв’язка всієї історії також є розв’язкою для стосунків Софи й Дани, зображенням того, через що доводиться пройти в дружбі, як-от заздрість чи навіть страх критикувати й отримувати критику, що втомлює обох дівчат.
«Вандалізм» — роман, що орієнтований на підлітків, але не менше може зацікавити й дорослих, оскільки має оригінальний художній світ, у якому швидко розгортаються події й дивують сюжетні повороти. Валерія Савотіна має авторський стиль, щодо якого тривожилися персонажі її роману, і це допомагає поринути в атмосферу Києва, де люди й химери нероздільні.
Авторка: Наталія Заруднюк, переможниця премії 2024 в категорії «Вибір книгарні»