«Вартові кордонів і меж. Посвята меча» Гаель Алехо Грахілья: спокій, їжа та фентезі
«Що б там не було в нас попереду, але одне я знаю напевне: шляхи ми собі обрали до смаку і до снаги», — мовить одна із героїнь твору, і під час прочитання стає зрозуміло, що це один з основних мотивів роману.
«Вартові кордонів і меж» — це фентезійний світ, за основу якого взято культуру Європи, зокрема Іспанії. Сюжет розпочинається з посвяти та перших доручень молодих паладинів, тих, хто бореться з нечистю, посвячує своє життя Діві та слідкує за порядком серед магів.
Але тут варто перервати оповідь про сюжет і зупинитися на світобудові, адже «Вартові кордонів і меж» можуть скласти враження, що форма домінує над змістом. На початку кожного розділу додано кілька епіграфів із вигаданих автором (або авторкою, це потребує окремого пояснення) праць, що походять із художнього світу роману. Епіграфи зазвичай пояснюють світоустрій, історію або біографії. Розлогі пояснення того, як функціонує світобудова, читач знайде й у самому тексті, зокрема в поясненнях персонажів. Світоустрою буде приділено справді багато часу, і навіть перед відповідальним моментом, як-от вдертися в чужий замок, головні герої зможуть відволіктися на опис того, що продається на ринку поруч із таємним входом.
Світ «Вартових кордонів і меж» наповнений магією, маною, якою користуються як паладини, так і маги. Автор (чи авторка) створив аналог християнської релігії, що очевидно протиставляється язичницькій у тексті, насамперед паладинами, фах яких вимагає глибокої релігійності. Паладини розпочинають свій шлях ще хлопцями, стаючи «нареченими Діви», богині, образ якої чимось схожий на образ Богоматері, але при цьому є центральним у вигаданій релігії.
Отже, з посвяти паладинів і розпочинається сюжет. Читачу розкривають пригоди трьох щойно посвячених, які тепер мають виконати нескладну (або ж не дуже складну) першу місію. Це кілька атмосферних розділів, що наповнені знайомством зі світобудовою та з персонажами. А ще з місцевою їжею. Роман не варто братися читати, перед тим не поївши, адже головні герої не забувають про прийоми їжі, а автор (чи авторка) яскраво й в подробицях описує місцеві страви. Навіть у ворожій для себе країні Планіні головні герої знаходять для себе смачну їжу.
Саме з цим пов’язано всі наступні розділи. Сюжет буде зосереджено на двох братах із роду Дельгадо, один із яких, Жоан, уже знайомий читачу паладин із попередніх розділів, а інший, старший, — бойовий маг Джорхе. Жоан повертається додому, взявши відпустку, і виявляє, що їх підвів брат Мікаело. Бідолашний потрапив у в’язницю до князя Планіни, країни, що надзвичайно ворожа до магів, не має в себе паладинів, які позбавляли б людей нечисті та й загалом має набагато нижчий рівень життя.
Попри ризики, брати вирушають на порятунок. Звичайно, під прикриттям. Саме задля цієї сюжетної лінії варто звернути увагу на пролог, де хлопець виграє подарунок у загадкового фейрі, що не менш загадково заявляє — його подарунок принесе нещастя. Читач має бути готовим до того, що збиратися в дорогу брати Дельгадо будуть довго, розмовляючи між собою та клянучи Міко. Під час своєї подорожі брати натраплятимуть на нечисть та вороже налаштованих до них людей, підводитиме здоров’я, але на жоден момент «Вартові кордонів і меж» не втратить затишної атмосфери та плину подій, що відчувається спокійно, навіть коли йдеться про складні й похмурі політичні процеси, яких у романі чимало.
Не спойлеритиму, чи врятують Мікаело з в’язниці й чому він туди втрапив, але варто зазначити, що коли читач ближче познайомиться з цим персонажем, неодмінно впізнає образ Дон Кіхота. Це цілком свідоме відсилання до класичного тексту, адже Міко вважає себе лицарем та прагне відродити цю благородну справу. І, як і Дон Кіхот, намагаючись робити добро та рятувати дам (сеньйорит у нашому випадку), робить тільки багато шкоди своєму оточенню. Мікаело матиме причину, чому він став таким, автор (чи авторка) цього не упустив.
Що ж до автора чи авторки. Після фіналу роману й галереї персонажів читач дізнається — щойно прочитаний текст є віднайденими та художньо обробленими мемуарами, які метр Гаель Алехо Грахілья знайшов у архівах Паладинського Корпусу. Або ж знайшла. Адже метр не з’являється на люди часто, не дає зрозуміти навіть власної статі. І таке пояснення походження тексту, безсумнівно, довершує форму роману, що цілковито спрямована на повне заглиблення читача в фентезійний світ.
«Вартові кордонів і меж. Посвята меча» — це «канонічне» затишне фентезі для розміреного читання. Для тих, хто не очікує нескінченних перепитій і надзвичайно складних внутрішніх конфліктів. Це не означає, що в романі відсутній сюжет чи роздуми персонажів. Це роман, зокрема, для емоційного розвантаження, із героями, що мають стійкі ідеали, зі збиранням часточок детально вигаданого світу під час прочитання описів та діалогів. І роман про вибір — той, який дозволяє людині опинитися по-справжньому на своєму місці.
Авторка: Наталія Заруднюк, переможниця премії 2024 в категорії «Вибір книгарні»